 |
|
|
ЯК НАДАВАТИ ППД Коли надавати ППД? Хоча люди можуть потребувати допомоги та підтримки протягом тривалого часу після кризової події, ППД призначена для підтримки тих, хто щойно від неї постраждав. Можна надати ППД, коли вперше встановлюєш контакт з людьми, які перебувають у стані дистресу. Зазвичай це відбувається під час або відразу після події, але іноді – через кілька днів або тижнів, в залежності від того, як довго тривала подія і на скільки травмуючою вона була.
Де надавати ППД? ППД можна надавати у будь-якому порівняно безпечному місці – безпосередньо на місці події, якщо мова йде про окремий нещасний випадок, або в місцях надання допомоги постраждалим, наприклад, в медичних установах, притулках і таборах переселенців, школах, пунктах розподілу гуманітарної допомоги. Бажанонамагатися надавати ППД там, де є можливість поговорити з людиною без перешкод з боку оточуючих.
Принципи надання ППД Взявши на себе функцію допомоги людям, що переживають трагічну подію, важливо поважати їх гідність та захищати їх безпеку. Усі працівники та установи, які беруть участь у наданні гуманітарної допомоги, в тому числі ППД, повинні дотримуватися наступних принципів:
Етичні правила надання ППД Пропонуються наступні етичні правила «потрібно» і «не потрібно», які допоможуть уникнути заподіяння людям подальшої шкоди, надати максимально можливу допомогу.
У кризових ситуаціях серед постраждалого населення часто виявляються люди різних культурних традицій, включаючи національні меншини або інші групи, що піддаються ризику маргіналізації. Національна культура визначає, як треба ставитися до людей і що прийнято, а що не прийнято говорити і робити. Наприклад, в деяких культурах не прийнято ділитися почуттями з будь-ким, крім членів сім'ї, або жінкам дозволено говорити тільки з жінками, або необхідно одягатися певним чином, покривати голову і т. ін. Не виключено, що доведеться працювати з людьми, чиє походження і виховання відрізняється від тих, хто надає допомогу. Надаючи допомогу важливо ставитися із розумінням до різних культурних традицій і вірувань.
Взаємодія та координація в ході надання ППД ППД є одним із низки заходів у відповідь на надзвичайні події. Коли постраждалих сотні і тисячі, застосовуються різні заходи реагування: пошуково-рятувальні операції, надання екстренної медичної допомоги, забезпечення притулку, роздача харчів, заходи щодо розшуку членів сімей і захисту дітей. Часто співробітникам гуманітарних організацій і волонтерам нелегко дізнатися, яка допомога надається і де саме. Це стосується і випадків масових лих і подій в місцях, де відсутня інфраструктура медико-санітарних та інших служб. Необхідно дізнатися, які послуги і допомога надаються постраждалим, повідомити ці відомості людям, яким допомагають і порадити їм, куди звертатися. Надаючи допомогу в кризовій ситуації, бажано: <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->слідувати вказівкам відповідних органів, керуватися відомими заходами з ліквідації кризової ситуації; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->знати які заходи реагування приймаються і які є ресурси для надання допомоги нужденним; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->не заважати проведенню пошуково-рятувальних операцій і роботі медичного персоналу; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->чітко уявляти власні функції та їх межі. Щоб надавати ППД, не обов'язково мати кваліфікацію психолога або фахівця з соціальних питань. Однак при наданні допомогилюдям в кризових ситуаціях, рекомендується працювати через відповідні компетентні організації або громадські групи. Діючи самостійно, можна піддати себе ризику, дії можуть негативновплинутина координацію заходів, а переміщені особи можуть не отримати належної допомоги.
Рекомендації тим, хто надає ППД Хоча допомога надаєтьсяіншим, пережите в кризовій ситуації може негативновплинути і на того, хто надає цю допомогу. Відповідальне надання допомоги також означає турботу про власне здоров'я і благополуччя. Необхідно перш за все берегти себе, щоб краще піклуватися про інших. Якщо працює команда, важливо знати й поцікавтися самопочуттям усіх членів команди, запевнитися що той, хто надає допомогу, фізично і емоційно взмозі допомогти іншим. Ефективне спілкування Важливо знати як і вміти спілкуватися з людиною, яка знаходиться в стані дистресу. Люди, які пережили кризову подію, можуть перебувати в пригніченому стані, відчувати тривогу або сум'яття. Деякі звинувачують себе у тому, що сталося. Зберігаючи спокій і проявляючи розуміння, треба допомагати людині пережитистресс, відчути себе в безпеці, відчути, що її захищають, розуміють, поважають і піклуються про неї належним чином. Люди, що пережили стресову ситуацію, можливо, захочуть розповісти, що з ними сталося. Вислухати чиюсь розповідь – це вже велика підтримка. Однак важливо не примушувати людей розповідати про пережите. Деякі люди не хочуть говорити про те, що сталося, або про свої особисті обставини. При цьому для них може бути важливо, щоб хтось просто бувпоруч, нехай і мовчки. Треба сказати їм, що підтримка буде поблизу, якщо вони захочуть поговорити, або запропонувати їм практичну допомогу, наприклад, їжу або склянку води. Не можна казатизанадто багато, треба надати людині побути в тиші.Можливість трохи помовчати дасть людині перепочинок і може підштовхнути її поділитися з кимось своїми переживаннями, якщо вона того забажає. Важливо вміти слухати людей, щоб зрозуміти становище, в яке вони потрапили, їхні потреби, щоб допомогти їм заспокоїтися і надати необхідну допомогу. Коли розмовляєте з людиною, важливослухати: очима, демонструючи пильну увагу; вухами, щоб дійсно почути, що саме турбує людину; серцем, із співчуттям і повагою. Звертаючись до людей, які, можливо, потребують підтримки: <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Звертайтеся з повагою і відповідно до їх культури. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Представтеся: скажіть своє ім'я та організацію. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Запитайте, чи потребують вони допомоги, якої саме. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->По можливості, знайдіть безпечне і тихе місце для розмови. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Створіть елементарні комфортні умови (наприклад, дайте води). <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Намагайтесязабезпечити безпеку потерпілого: виведіть людину з місця, де їй загрожує безпосередня небезпека, якщо це можна зробити без ризику; спробуйте захиститилюдину від зайвої уваги, захищаючи її право на приватне життя і гідність; якщо людина пригнічена, спробуйте не залишати її наодинці. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Вислуховуйте людей і спробуйте їхзаспокоїти. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Будьте поруч. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Не змушуйте людей розповідати про пережите. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Уважно вислухайте, якщо люди все ж захочуть поговорити про те, щосталося. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Якщо людина пережила сильний стрес спробуйте її заспокоїти і переконайтеся, що вона не буде перебувати на самоті. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Підтримуйтезоровий контакт з людиною під час розмови.
Якщо у людини виникає відчуття нереальності того, що відбувається, відірваності від оточення, тоді для відновлення контакту з навколишнім середовищем і самовладання, попросіть її: впертися ногами в підлогу; допоможіть їйпоплескати пальцями або руками по своїх колінах; зверніть її увагу на будь-які нейтральні предмети, які оточують її навколо, і вона може побачити, почути чи помацати; попросіть розповісти, що вона бачить і чує; попросіть її зосередитися на своєму диханні і дихати повільно.
Оперативні правила ППД: дивитися, слухати, направляти Три основних оперативних правила надання першої психологічної допомоги – дивитися, слухати і направляти. Ці правила допомагаютьоцінити кризову ситуацію, забезпечити власну безпеку на місці події, знайти підхід до переміщеного населення, зрозуміти його потреби і спрямувати туди, де можна отримати практичну допомогу та інформацію. <!-- [if !supportLists] -->1. <!-- [endif] -->ДИВИТИСЯ: необхідно перевіряти умоВи безпеки, з’ясовувати, чи є навколо люди, які дійсно потребують задоволення основних життєвих потреб; перевірити, чи є навколо люди в стані важкого дистресу. <!-- [if !supportLists] -->2. <!-- [endif] -->СЛУХАТИ: необхідно звертатися до людей, які можуть потребувати підтримки; з’ясовувати, у чому саме вони мають потребу і що їх турбує; вислухати їх і намагатися заспокоїти. <!-- [if !supportLists] -->3. <!-- [endif] -->НАПРАВЛЯТИ: люди, що пережили травмуючу подію, нерідко відчувають себе незахищеними, відрізаними від світу або безпорадними. Їх повсякденне життя руйнується, вони більше не отримують звичної підтримки або раптово опиняються в стресових умовах. Направити людей туди, де їм нададуть практичну допомогу, - одна з основних цілей ППД. ППД – найчастіше одноразове втручання, і Ви можете знаходитися поряд з людиною лише короткий час. Для подальшого відновлення слід спонукати людей застосувати власні вміння справлятися з життєвою ситуацією. Допоможіть людям надати раду собі самостійно і відновити контроль над ситуацією. ЗАВЕРШЕННЯ НАДАННЯ ДОПОМОГИ Те, коли і як припиняється надання допомоги, залежатиме від умов кризи, від ролі та функцій того, хто таку допомогу надає, і від потреб людей, яким Ви допомагаєте. Треба покладатися на свою оцінку ситуації, потреб людей, якими Ви опікуєтесь і власних потреб. При необхідності треба говорити людям, що Ви завершуєте надання допомоги, а якщо хтось інший буде допомагати їм з цього моменту, познайомити їх з новою людиною. Якщо Ви направили людей до інших служб, треба пояснити, чого слід чекати, і переконатися, що у нього є необхідна інформація для підтримки подальшого зв'язку. Незалежно від того, яким був Ваш досвід спілкування з людиною, важливо попрощатися на позитивній ноті, побажавши їй благополуччя.
ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОВЕДІНКИ ПРИ НАДАННІ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
Надзвичайна ситуація – це стан на певній території, що склався в результаті військових дій, катастрофи, аварії, небезпечного природного явища, іншого лиха. При надзвичайній ситуації суттєво порушуються умови життєдіяльності людей, вона несе загрозу їх життю і здоров'ю.
АЛГОРИТМ ПЕРШИХ ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
1. Огляньте місце події й переконайтеся, що може загрожувати Вам, а потім - що може загрожувати потерпілим.
2. Огляньте потерпілих й спробуйте зрозуміти, чи є загроза їхжиттю. Якщо так, то від чого людина може померти прямо зараз.
3. Викличте фахівців (медиків, співробітників Державної служби надзвичайних ситуацій тощо).
4. Залишайтеся з потерпілим до приїзду фахівців, намагаючись зберегти або поліпшити його стан доступними методами.
Не починайте діяти одразу. Визначте, яка допомога (крім психологічної) потрібна, хто найбільше потребує допомоги. Дізнайтеся імена людей, які потребують допомоги.
Представтеся, хто Ви і які функції виконуєте ( «Я - соціальний працівник», «Я – волонтер», «Я - лікар», «Я допомогаю постраждалим»). Людині може надати надію вже Ваша присутність.Скажіть, чим Ви можете допомогти, поясніть що допомога скоро прибуде, що Ви про це подбали.
Важливо відновити процес життєдіяльності людини: попросіть подихати в певному ритмі (наприклад: «Вдихніть, трохи затримайте дихання, видихніть». «Дихайте! - Вдих ... видих ... вдих ... видих». «Дихайте разом зі мною»). Встановіть контакт очима, словами (наприклад: «Ви мене чуєте?»). заспокоїти простими словами (наприклад: «Я разом з Вами». «Спробуємо разом», «Тут вже спокійно»).
Важливо відновити орієнтацію в поточній дійсності. Запитайте про те, що людина чує, бачить, де знаходиться. Якщо людина не зовсім орієнтується, поінформуйте (коротко, точно) про місце, час, ситуацію (наприклад, «Тут багато народу - це площа. Був вибух. Ви злякалися» - Ваша мова проста, однозначна, спокійна). Потім відновіть ланцюжок пам'яті: запитайте, що пам'ятає до, що - після події: «Як все почалося? Що Ви робили?».
Обережно встановіть тілесний контакт з потерпілим: візьміть за руку або поплескайтепо плечу. Торкатися до голови або іншим частинам тіла не рекомендується. Займіть положення на тому ж рівні, що й потерпілий. Не повертайтеся до потерпілого спиною.Дитину можна трохи обійняти.
Ніколи не звинувачуйте людей. Уникайте будь-яких слів, які можуть викликати почуття провини.
Не давайте хибних надій і неправдивих обіцянок. Розкажіть, які заходи потрібно вжити людині для отримання допомоги в її випадку.
Дайте людині повірити в її власну компетентність. Дайте їй доручення, з яким вона впорається (наприклад, одягнути куртку, скласти речі в сумку). Використовуйте це, щоб вона переконалася у власних здібностях, щоб унеї виникло почуття самоконтролю: «Вам вже доводилося долати труднощі, правда? Ось і зараз подолаєте»
Дайте людині виговоритися. Слухайте її активно, будьте уважні до їїпочуттів і думок. Переказуйте позитивне.
Скажіть людині, що Ви залишитеся з нею. У разі необхідності їїпокинути, знайдіть того, хто може опікуватися нею і проінструктуйте щодо подальших дій.
Залучайте інших людей до надання допомоги. Інструктуйте їх і давайте їм прості доручення.
Намагайтеся захистити людину від зайвої уваги і розпитувань. Можна відгородити від цікавих, наприклад, давши їм доручення: «Пройдіть, будь ласка, і подивіться, чи немає тих, кому потрібна допомога, підтримка; допоможіть їм».
У кризовій ситуації людина завжди знаходиться в стані психічного збудження. Це нормально. Поведінка такої людини не повинна Вас лякати, дратувати або дивувати. Її стан, вчинки, емоції – це нормальна реакція на ненормальні обставини.
Не надавайте психологічну допомогу, якщо Ви до цього не готові, не хочете (неприємно або інші причини). Знайдіть того, хто може це зробити. Дотримуйтеся принципу «Не нашкодь»! Обмежтеся лише співчуттям і якнайшвидше зверніться по допомогу до фахівця (психотерапевта, психіатра, психолога).
СТРАТЕГІЯ НАДАННЯ ДОПОМОГИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ
Екстремальна ситуація - це ситуація, що виходить за межі звичного способу життя даної конкретної людини.
І. ДОПОМОЖІТЬ ЗАДОВОЛЬНИТИ ОСНОВНІ ПОТРЕБИ І ОТРИМАТИ ДОСТУП ДО СЛУЖБ ПІДТРИМКИ <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->відразу ж після кризовоої події постарайтеся допомогти постраждалим задовольнити їх першочергові потреби, такі як їжа, вода, притулок і санітарні зручності; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->дізнайтеся, що конкретно необхідно: медична допомога, одяг або пристосування для годування немовлят (соски, пляшечки), - і постарайтеся направити їх туди, де вони можуть отримати доступну допомогу; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->переконайтеся, що вразливі люди не залишилися поза увагою; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->якщо обіцяли простежити за виконанням побажань людей, виконуйте свою обіцянку.
ІІ. ДОПОМОЖІТЬ ВПОРАТИСЯ З ПРОБЛЕМАМИ Людей, які перебувають у стані дистресу, переповнюють тривоги і страхи. Допоможіть їм визначити, проаналізувати та задовольнити їх нагальні, першочергові потреби.Наприклад, попросіть людину подумати про те, що їй потрібно саме зараз, а що можна відкласти на потім. Можливість вирішити хоча б частину питань дає людині відчуття контролю над ситуацією і зміцнює її здатність впоратися з ситуацією. Задля цього: <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->допоможіть людині згадати тих людей, які здатні допомогти їй в ситуації, що склалася (наприклад, друзів або родичів); <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->дайте людині практичні поради щодо задоволення її потреб (наприклад, поясніть, як зареєструватися, щоб отримати гуманітарну допомогу); <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->попросіть людину згадати, як вона справлялася з важкими ситуаціями в минулому, і переконайте її, що вона зможе впоратися і з цією ситуацією; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->запитайте, що допомагає людині відчувати себе впевненіше і порадьте їй використовувати позитивні способи подолання стресу і уникати негативних.
ІІІ. НАДАЙТЕ ІНФОРМАЦІЮ Люди, які пережили кризову ситуацію, мають отримати точну інформацію про те, що трапилося; про своїх близьких; про власнубезпеку; про свої права; про те, як і де можна отримати допомогу. Відразу ж після кризовоїподії отримати точну інформацію буває складно. При можливості бажано зробити наступне: <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->дізнайтеся, де і коли можна отримати достовірну інформацію і останні новини; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->намагайтеся отримувати свіжу інформацію про ситуацію на даний момент, відомості щодо безпеки, про надання допомоги, а також про місцезнаходження і стан зниклих або поранених; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->переконайтеся, що людям повідомляють про те, що відбувається, і про те, які дії плануються; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->якщо на місці надається допомога (медична, з розшуку родичів, надається дах, роздають продукти харчування), переконайтеся, що люди знають про це і можуть її отримати; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->повідомте людям, де вони отримають допомогу або безпосередньо зв'яжіть їх з відповідними службами. Коли повідомляєте людям інформацію, вкажіть її джерело і поясніть, на скільки вона є надійною. Необхідно говорити тільки те, що знаєте, - нічого не вигадуючи і не даючи помилкових запевнень. Необхідно користуватися простими і точнимиформулюваннями і повторювати інформацію, щоб переконатися, що люди чули і зрозуміли її. Надаючи інформацію, требапам'ятати про те, що якщо Ви або інші не зможуть забезпечити очікувану допомогу, то потерпілі можуть бути розчарованими та виплеснути на Вас свій гнів. У таких ситуаціях важливо зберігати спокій і проявляти розуміння.
IV. ДОПОМОЖІТЬ ЗВ'ЯЗАТИСЯ З БЛИЗЬКИМИ АБО ЗІ СЛУЖБОЮ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ Як показує досвід, люди, які вважають, що їм надали хорошу соціальну підтримку, після кризи краще справляються з труднощами, ніж ті, хто вважає, що їм допомогли недостатньо. Тому надати допомогулюдям, зв'язатися з близькими і зі службою соціальної підтримки - це важлива частина надання першої психологічної допомоги. Важливо допомогти членам сім'ї триматися разом, а дітям не розлучатися з батьками та близькими. Також потрібно допомогти переміщеному населенню зв'язатися з друзями та родичами, які можуть їх підтримати, наприклад датиможливість зателефонувати. Якщо зі слів людини стає зрозуміло, що їй могла б допомогти молитва, релігійний обряд або підтримка з боку священнослужителів,треба сприяти їм у цьому. Шукайте серед переміщеного населення тих, хто, найвірогідніше, потребує особливої турботи і захисту.
ХТО, ЗАЗВИЧАЙ, ПОТРЕБУЄОСОБЛИВОЇ УВАГИ В ЕКСТРИМАЛЬНІЙ СИТУАЦІІ Діти, у тому числі підлітки Дітям та підліткам, які розлучилися зі своїми батьками або піклувальниками, в першу чергу потребують турботи з боку оточуючих і допомоги в задоволенні основних життєвих потреб. Вони особливо потребують захисту від насильства та експлуатації. Кризові події руйнують звичний світ дітей та підлітків, який складається зі знайомих і близьких людей, звичного середовища перебування і життєвого устрою, що давали їм відчуття власної безпеки. Діти, які постраждали від кризи, схильні до ризику сексуального насильства, жорстокого поводження та експлуатації, що частіше зустрічаються під час хаотичної обстановки при масштабних кризових ситуаціях. Упродовж останніх десятиліть досвід травматизації у ранньому дитинстві перебуває у фокусі інтенсивних наукових досліджень, і на сьогодні відомо доволі багато про негативний вплив травматизації на психологічний розвиток дитини та на формування центральної нервової системи. Досвід хронічної травматизації веде до формування у дитини відчуття постійної загрози, що переводить її мозок у стан постійного очікування на небезпеку. У разі розвитку травми джерелом небезпеки є ті особи, до яких природно дитина повинна б мати прив’язаність, які б мали задовольняти її емоційні та біологічні потреби, бути джерелом безпеки. Тому, як не парадоксально, джерело безпеки стає водночас джерелом небезпеки, що веде до формування дезорганізованої моделі прив’язаності. Поведінка дитини дезорганізовується між полярно протилежними сприйняттями особи батьків: «я боюся тебе/я прагну твоєї любові», «я потребую тебе/я ненавиджу тебе» тощо. Такі протилежні досвіди не можуть цілісно інтегруватися у головному мозку дитини – відповідно психобіологічні системи мозку дитини так само дезорганізовуються, і в психіці дитини починають співіснувати окремі «частки» її досвіду: частка, яка уникає стосунків, і частка, яка прагне стосунків, частка, яка переживає злість, і частка, яка переживає страх, частка, яка пам’ятає досвід скривдження, і частка, яка нічого не пам’ятає і т. п. Таке розщеплення спостерігаються як у її емоційному житті, так і в її пам’яті, поведінці, тілесному функціонуванні. Повторний, часто непередбачуваний характер травматичних подій веде до формування у дитини «очікування на напад» – її тіло постійно «мобілізоване», у стані хронічного стресу, концентрація гормонів стрессу (норадреналіну та глюкокортикоїдів) також підвищена, що призводить до нейрогормональних порушень, дисрегуляції біологічних функцій (сон, їжа, виділення тощо), пригнічення функцій імунної системи, психосоматичних захворювань. Пам’ять про травматичні події не може належним чином організуватися, інтегруватися. Частини пам’яті можуть бути «дисоційовані» – немов приховані за кулісами – і тоді має місце амнезієя, інші частини пам’яті некеровані: вони можуть переживатися дитиною знову і знову. Коли внутрішній світ дитини переповнений такими болючими спогадами, фрагментами травматичної пам’яті, це немов жити у замку, в підземеллі якого живуть привиди, які переслідують його господаря. Життя у такому «замку» стає дуже дезорганізованим – керувати увагою, належним чином організовувати свою поведінку відповідно до цілей стає дуже складно. Дезорганізація психічного життя, дезінтеграція систем мозку призводять до порушень планування, керування увагою, самоорганізації поведінки, порушень контролю імпульсів тощо.Підкіркові відділи мозку, що відповідають за тривогу, реакції втечі/нападу постійно активовані, що робить реакції дитини на стимули зовнішнього світу дисрегульованими. Дитина сприймає небезпеку там, де її нема, вона реагує нападом, агресією або ж страхом/втечею, реакцією замри/«відключись» на відносно нейтральні події. Очікування нападу/небезпеки веде до тотальної недовіри, сприйняття інших людей виключно як джерела небезпеки та скривдження. Дитина приписує іншим людям негативні мотиви, очікує від них агресивної поведінки, продовження скривдження, їй важко повірити, що наміри, ставлення інших людей можуть бути іншими. В особливо тяжких випадках, коли скривдження було надто багато і коли не було жодної доброї близької людини, щоб дитина могла зрозуміти, що у світі, крім ненависті та скривдження, є ще щось інше, у дитини може сформуватися відчуття, що насильство й скривдження є нормою стосунків. Тому дитина може почати сама кривдити інших, зокрема слабших, або ж приймати пасивну роль жертви – як у дитинстві, так і в дорослому віці. Досвід скривдження, травматизації переповнює внутрішній світ дитини почуттями страху, сорому, злості, провини, образи, самотності тощо. Ці почуття дитина не може самостійно інтегрувати, відповідно вони можуть бути «витіснені» (тоді спостерігаємо емоційне оніміння, беземоційність), або ж проявлятися поведінковими реакціями, бурхливими викидами їх «назовні» у формі нападів люті, плачу тощо. Спробами регуляції почуттів можуть стати мастурбація, самопошкоджуюча поведінка, з часом – алкоголь, наркотики та інші, більш «дорослі» способи регуляції почуттів. Досвід хронічної травматизації у дитинстві, спричиняючи численні нейробіологічні порушення та негативно впливаючи на психосоціальний розвиток дитини, робить її схильною до вторинного розвитку ряду психіатричних розладів у дитинстві, підлітковому та дорослому віці, зокрема поведінкових розладів, афективних (депресії, суїцидальності), тривожних, зловживання психоактивними речовинами, розладів особистості, харчової поведінки тощо. Те, як діти реагують на труднощі кризи, залежить від їх віку та рівня розвитку. Це також залежить від того, як взаємодіють з ними їхні батьки, піклувальники та інші дорослі. Наприклад, маленькі діти не здатні повністю зрозуміти, що відбувається навколо, і особливо потребують підтримки дорослих. Зазвичай діти справляються краще, коли поруч знаходяться сильні, спокійні дорослі. У дітей і підлітків виявляються такі ж реакції дистресу, що й у дорослих. Але в них також можуть виникати деякі з наступних специфічних реакцій: <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Маленькі діти можуть повернутися до поведінки, що притаманна більш ранньому віку (наприклад, смокчуть палець або мочаться в ліжко), можуть чіплятися за батьків або піклувальників, а також менше займатися іграми або повторювати одну і ту ж гру, пов'язану з тривожними подіями. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Діти шкільного віку деколи вважають себе винуватцями негативних подій, у них виникають нові страхи, вони стають менш доброзичливими і привітними, відчувають себе самотніми або надто стурбовані захистом або порятунком людей в умовах кризи. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Підлітки можуть «нічого не відчувати», вважати, що вони відрізняються від своїх ровесників або ізольовані від них, здійснювати ризиковані вчинки або проявляти негативізм. Члени сім'ї, батьки й опікуни – важливе джерело захисту та емоційної підтримки для дітей. Діти, розлучені зі своїми близькими, під час кризового події виявляються в незнайомому місці, в оточенні незнайомих людей. Вони часто сильно налякані і не в змозі правильно оцінити ризик і навколишні їх небезпеки. Важливим першим кроком є возз'єднання тих, хто залишилися без сімейного нагляду дітей, у тому числі підлітків, з їхніми близькими. Якщо діти перебувають разом з батьками, треба намагатися підтримувати дорослих в турботі про дітей.
Як дорослі можуть допомогти дітям Немовлята. Тримайте їх у теплі і безпеці. Тримайте їх подалі від гучного шуму і хаосу. Частіше обіймайте і притискайте їх до себе. По можливості дотримуйтесь графіку годування і сну. Говоріть спокійним та лагідним голосом. Діти раннього віку. Приділяйте їм більше часу та уваги. Постійно нагадуйте їм, що вони знаходяться в безпеці. Поясніть, що вони не винні у подіЇ, що сталося. Намагайтеся не розлучати дітей з тими, хто піклується про них, з братами, сестрами та близькими. По можливості виконуйте звичні процедури і дотримуйтеся режиму. Простими словами відповідайте на питання про те, що сталося, без страшних подробиць. Дозвольте дітям триматися поруч з дорослими, якщо їм страшно і вони чіпляються за дорослих. Будьте терплячими з дітьми, які повертаються до поведінки, притаманної більш молодшому віку, наприклад, смокчуть палець або мочаться в ліжко. По можливості створіть умови для ігор і відпочинку. Якщо дорослий поранений, перебуває у вкрай пригніченому стані або за іншої причини не може піклуватися про свою дитину, постарайтеся допомогти йому організувати догляд за дітьми. Тримайте дітей та їх близьких разом і не дозволяйте розлучати їх. Наприклад, якщо дорослого відвезли, щоб надати йому медичну допомогу,спробуйте відправити з ним дітей або докладно запишіть інформацію про те, куди його відправляють, щоб діти змогли зустрітися з ним. Діти старшого віку і підлітки. Приділяйте їм час та увагу. Допоможіть їм займатися звичними справами. Поясніть, що сталося і що відбувається зараз. Дозвольте їм сумувати, не чекайте, що вони виявляться сильнішими. Вислухайте їх міркування і страхи без засуджень і оцінок. Чітко визначте правилаповедінки і поясніть чого чекаєте від них. Запитайте, чого вони побоюються, підтримайте їх, обговоріть, як краще вчинити, щоб залишитися неушкодженим. Заохочуйте їх прагнення приносити користь оточуючим і надавайте таку можливість. Також майте на увазі, що діти часто збираються навколо місця події і можуть стати свідками жахливих подій, навіть якщо вони або їх батьки або піклувальники безпосередньо не постраждали. У хаосі кризи дорослі часто поглинені своїми турботами і не можуть уважно стежити за тим, чим зайняті діти, що вони бачать або чують. Постарайтеся захистити дітей від трагічних дій або розповідей очевидців.
Що говорити і робити для допомоги дітям - Підтримуйте перебування в сім'ї: <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Забезпечуйте перебування дітей разом з батьками та родичами, не дозволяйте розлучати їх. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Якщо з дітьми немає дорослих, передавайте їх на піклування надійної мережі або служби захисту дітей. Не залишайте дитину без нагляду. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Якщо на місці немає служби захисту дітей, слід вжити заходи, аби знайти їх близьких або зв'язатися з іншою родиною, яка може про них подбати. - Забезпечуйте безпеку: <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Захищайте дітей від трагічних сцен, наприклад, від виду важких ран або катастрофічних руйнувань. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Захищайте дітей від травмуючих оповідань про подію. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Захищайте дітей від репортерів і від розпитувань сторонніх людей, що не входять в групи порятунку. - Слухайте, говоріть й організуйте дозвілля: <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Зберігайте спокій, говоріть м'яко, будьте привітні з дітьми. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Вислухайте, що вони думають про події. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Під час розмови намагайтеся перебувати на рівні їх очей, використовуйте прості, зрозумілі їм слова і пояснення. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Назвіться - назвіть своє ім'я і скажіть, що прийшли допомогти. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Дізнайтеся ім'я дитини, звідки вона і інші подробиці, які допоможуть знайти його близьких та членів сім'ї. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Якщо з дитиною є батько або піклувальники, допоможіть їм забезпечити необхідну турботу. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Якщо Ви перебуваєте з дітьми певний час, постарайтеся залучити їх в гру або просто поговоріть на цікаві для них теми з урахуванням віку. Пам'ятайте, що у дітей також є власні ресурси для подоланняи труднощів. Дізнайтеся у них, як вони справляються з труднощами, підтримуйте використання позитивних стратегій і допомагайте їм уникнути негативних. Діти старшого віку і підлітки часто здатні надати допомогу в кризовій ситуації. Якщо Ви знайдете безпечні способи залучити їх до надання допомоги, це допоможе їм в більшій мірі відчути контроль над ситуацією.
Люди з порушеннями здоров'я або з функціональними (фізичними чи психічними) обмеженнями У цю групу входять особи похилого віку, вагітні жінки, люди з розумовими розладами, з порушеннями зору і слуху, які не здатні пересуватися самостійно. Такі люди не завжди здатні самі подбати про себе, томуможуть потребувати захисту від насильствата особливої допомоги щоб дістатися до безпечного місця, отримати медичну допомогу та інші послуги. Переживання, пов'язані з кризовою подією, часто погіршують стан здоров'я людей, які страждають на артеріальну гіпертонію, хворобу серця, астму, тривожний синдром та інші захворювання чи психічні розлади. Якщо вагітні жінки відчувають сильний стресу кризовій ситуації, це позначається на перебіг вагітності, на здоров'я жінки або дитини. Людям, не здатним пересуватися самостійно або зі зниженим зором або слухом, буває складно знайти близьких або звернутися за допомогою до служб. Надаючи допомогу людям з хронічними захворюваннями або інвалідністю,треба діяти наступним чином: <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Допомогти дістатися до безпечного місця. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Допомогти задовольнити нагальні потреби (їжа, чиста вода, можливість догляду за собою або зведення укриття з матеріалів, які роздають службипорятунку). <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Розпитати про наявні захворювання і про необхідні ліки. Допомогти отримати ліки або медичну допомогу. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->У разі потреби залишитися поруч або знайти того, хто може залишитися поруч та подбати про цю людину. Сприяти направленню в установу, де людині можуть надати необхідну допомогу. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Повідомити людей як можна отримати допомогу чи послуги.
Люди, яким у кризовій ситуації можуть загрожувати дискримінація і насильство До цієї категорії належать жінки або представники певних етнічних груп, по відношенню до яких є підвищений ризик дискримінації чи насильства. Вони особливо вразливі з наступних причин: <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->їх можуть ігнорувати при розподілі гуманітарної допомоги; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->їх голос часто не враховують при прийнятті рішень про надання допомоги, послуг або розміщення; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->вони можуть стати об'єктами насильства, зокрема сексуального. Тому вони потребують додаткових заходів із безпеки, підтримки чи отримання допомоги. Важливо дізнатися, чи є на місці події такі люди, і надати їм наступну допомогу: <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->розмістити у безпечному місці; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->зв'язати з близькими та іншими людьми, яким вони довіряють; <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->надати інформацію про доступну допомогу і послуги, при необхідності безпосередньо передати їх на піклування до відповідних служб.
ЕКСТРЕНА ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПРИ ГОСТРОМУ СТРЕСОВОМУ СТАНІ
Екстрена психологічна допомога надається людям в гострому стресовому стані (або ще називають гострому стресовому розладі (ГСР). Це стан являє собою переживання емоційної та розумової дезорганізації. У потерпілого в надзвичайній ситуації можуть з'являтися реакції, викликані травмою – емоційним шоком такіяк: страх, апатія, ступор, рухове збудження, агресія, нервове тремтіння, плач, істерика, паніка тощо.
МАРЕННЯ Й ГАЛЛЮЦИНАЦІЇ Критична ситуація викликає в людини потужний стрес, приводить до сильної нервової напруги, порушує рівновагу в організмі, негативно позначається на стан здоров'я в цілому - не тільки фізичного, але й психічного теж. Ознаки марення:неправильні уявлення або умовиводи, у помилковості яких потерпілого неможливо переконати. Ознаки галюцинацій: потерпілий сприймає об'єкти, які в цей момент не впливають на відповідні органи почуттів (чує голос, бачить людей, почуває щось, чого немає насправді). Перша допомога До прибуття фахівців, стежте за тим, щоб потерпілий незашкодив собі й оточуючим. Заберіть від нього предмети, що можуть представляти потенційну небезпеку. Переведіть потерпілого у відокремлене місце, не залишайте його наодинці. Говоріть з постраждалим спокійним голосом. Погоджуйтеся з ним, не намагайтеся його переконати.Потрібно пам’ятати, що у такій ситуації переконати потерпілого неможливо.
АПАТІЯ Апатія може виникнути після тривалої напруженої, але безуспішної діяльності; або в ситуації, коли людина терпить серйозну невдачу, перестає бачити сенс своєї діяльності; або коли не вдалося когось врятувати. Навалюється відчуття втоми, таке, що немає бажання ані рухатися, ані говорити: рухи й слова даються на превелику силу. У душі – порожнеча, незмога навіть на прояв почуттів. У стані апатії людина може перебувати від декількох днів до декількох тижнів. Ознаки: байдужне відношення до навколишнього, млявість, загальмованість, мова повільна, з великими паузами. Якщо людину залишити без підтримки й не допомоги в такому стані, то апатія може перерости в депресію(важкі й болісні емоції, пасивність поведінки, почуття провини, відчуття безпорадності перед життєвими труднощами, безперспективність і т.ін.). Перша допомога Поговоріть з потерпілим. Задайте йому кілька простих запитань, виходячи з того, знайомий він Вам чи ні. «Як тебе звуть?», «Як ти себе почуваєш?», «Хочеш їсти?» і т.п. Проведіть потерпілого до місця відпочинку, допоможіть зручно влаштуватися. Візьміть потерпілого за руку або покладіть свою руку йому на чоло. Дайте потерпілому поспати або просто полежати. Якщо немає можливості відпочити (подія на вулиці, у громадському транспорті й т.п.), то більше говоріть з ним,залучаючи його до будь-якої спільної дільності.
СТУПОР Ступор – одна з найдужчих захисних реакцій організму. Відбувається після найсильніших нервових потрясінь, коли людина затратила стільки енергії на виживання, що сил на контакт із навколишнім світом у неї вже немає. Ступор може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Тому, якщо не надати допомогу, і потерпілий пробуде в такому стані досить довго, це приведе його до фізичного виснаження. Контакт з навколишнім світом відсутній, потерпілий не помічає небезпеки й не починає дій, щоб її уникнути. Ознаки:різке зниження або відсутність довільних рухів і мови, відсутність реакції на зовнішні подразники (шум, світло, дотики), «заціпеніння» у певній позі, стан повної нерухомості. Перша допомога Зігніть потерпілому пальці на обох руках і пригорніть їх до підстави долоні. Більші пальці повинні бути виставлені назовні.Кінчиками великого й вказівного пальців масажуйте потерпілому точки, розташовані на чолі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся й бровами, чітко над зіницями. Долоню вільної руки покладіть на груди потерпілого. Налаштуйте свій подих під ритм його подиху. Людина, перебуваючи в ступорі, може чути, бачити. Тому говоріть йому на вухо, тихо, повільно й чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Пам’ятайте, необхідно будь-якими засобами домогтися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння.
РУХОВЕ ПОРУШЕННЯ Іноді потрясіння від критичної ситуації (вибухи, стихійні лиха й т.п.) настільки сильні, що людина перестає розуміти, що відбувається довкола неї. Вона не в змозі визначити де вороги, а де свої, де небезпека, а де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити й приймати рішення, стає схожою «на тварину, що бігає в клітці». «Я побіг, а коли отямився, виявилося, що не знаю, де перебуваю». «Я щось робив, з кимось розмовляв, але нічого не можу згадати». Ознаки: різкі рухи, часто хаотичній безглузді дії, ненормально голосна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглуздо), часто відсутня реакція наоточуючих (на зауваження, прохання, накази). Пам’ятайте, якщо не надати допомогутакійлюдині, це приведе до небезпечних наслідків: через знижений контроль за своїми діями людина буде робити необмірковані вчинки, може заподіяти шкоду собі й іншим. Перша допомога Використовуйте прийом «захоплення»: перебуваючи позаду, просуньте свої руки потерпілому під пахви, пригорніть їїдо себе й злегка перекиньте на себе. Ізолюйте потерпілого від отчуючих. Говоріть спокійним голосом про почуття, які він відчуває («Тобі хочеться щось зробити, щоб це припинилося. Ти хочеш сховатися від того, що відбувається»). Не сперечайтеся з потерпілим, не задавайте питань, у розмові уникайте фраз із часткою «не», що ставляться до небажаних дій («не біжи», «не розмахуй руками», «не кричи»). Рухове порушення звичайно триває недовго й може змінитися нервовим тремтінням, плачем, а також агресивним поводженням.
АГРЕСІЯ Агресивне поводження – один із способів, яким організм намагається знизити високу внутрішню напругу. Прояв злості або агресії може відбуватися досить тривалий час і заважати самому потерпілому й навколишнім. Ознаки: роздратування, невдоволення, гнів (з будь-якого, навіть незначного приводу); нанесення оточуючим ударів руками або якими-небудь предметами, словесна образа, лайка; м'язова напруга; підвищення кров'яного тиску. Перша допомога Зведіть до мінімуму кількість оточуючих. Дайте потерпілому можливість «випустити пару» (наприклад, виговоритися, або «побити» подушку). Доручіть роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням. Демонструйте доброзичливість, навіть якщо Ви не згодні з потерпілим, не обвинувачуйте його, не висловлюйтеся із приводу його дій, інакше агресивне поводження буде спрямоване на Вас. Не можна говорити: «Що ж ти за людина!» Необхідно говорити: «Ти жахливо злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід із цієї ситуації». Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями або діями. Агресія може бути погашена страхом покарання.
СТРАХ Ознаки: напруга м'язів (особливо м'язів обличчя); сильне серцебиття; прискорений поверхневий подих; знижений контроль власної поведінки. Панічний страх може спонукати до втечі, викликати заціпеніння або, навпаки, підвищену активність, агресивну поведінку. При цьому людина не контролює себе, не усвідомлює, що вона робить і що відбувається навколо. Перша допомога Покладіть руку людини собі на зап'ястя, щоб вона відчула Ваш спокійний пульс. Це буде для нього сигналом: «Я зараз поряд, ти не одна». Дихайте глибоко й рівно. Спонукайте потерпілого дихати в одному з Вами ритмі. Якщо потерпілий говорить, слухайте його, висловлюйте зацікавленість, розуміння, співчуття. Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м'язів тіла. Пам'ятайте, страх може бути корисним, коли допомагає уникати небезпеки. Тому боротися зі страхом потрібно тоді, коли він заважає жити нормальним життям.
НЕРВОВЕ ТРЕМТІННЯ Людина, яка щойно пережила напад, надзвичайну подію, або стала свідком такої події, учасником конфлікту (бойового зіткнення) може сильно тремтіти. Тремтіння виникає раптово – відразу після інциденту або через якийсь час. Так організм «скидає напругу». Ознаки:неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих частин (людина не може утримати в руках дрібні предмети, запалити сірник). З боку це виглядає так, начебто вона змерзла. Реакція триває досить довгий час (до декількох годин). Потім людина почуває сильну втому й має потребу у відпочинку. Якщо цю реакцію зупинити, то напруга залишиться усередині, у тілі, і викличе м'язові болі, а надалі може привести до розвитку серйозних захворювань, таких, як гіпертонія й ін. Перша допомога Потрібно підсилити тремтіння. Візьміть потерпілого за плечі й сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти Ваші дії як напад. Після завершення реакції необхідно дати потерпілому можливість відпочити. Бажано покласти його спати. Не можна обіймати людину або притискати їїдо себе; укривати чимось теплим; заспокоювати , говорити, щоб вона взяла себе в руки.
ПЛАЧ Кожна людина хоч раз у житті плакала. І кожний знає, що після того, як дати волю сльозам, на душі стає небагато легше. Подібна реакція обумовлена фізіологічними процесами в організмі. Коли людина плаче, усередині в неї виділяються речовини, що мають заспокійливу дію. Добре, якщо поруч є хтось, з ким можна розділити горе. Ознаки: людина вже плаче або напоготові розридатися. Тремтять губи.Спостерігається відчуття пригніченості. На відміну від істерики немає порушення у поведінці. Пам’ятайте, не відбувається емоційної розрядки, полегшення, якщо людина стримує сльози. Коли ситуація триває дуже довго, внутрішнє напруження може завдати шкоди фізичному й психічному здоров'ю людини. Про такий стан говорять: «Збожеволів від горя». Перша допомога Не залишайте людину наодинці. Встановіть з нею фізичний контакт (візьміть за руку, покладіть свою руку їй на плече або спину, погладьте її по голові). Дайте відчути, що Ви поруч. Застосовуйте прийоми «активного слухання» (вони допоможуть людини виплеснути своє горе).Періодично вимовляєте «так», «ага», киваючи головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте й співчуваєте. Повторюйте за людиною уривки фраз, у яких вона висловлює почуття; говоріть про свої почуття й почуття людини. Не намагайтеся її заспокоїти. Дайте людині можливість виплакатися й виговоритися, «виплеснути із себе горе, страх, образу». Не задавайте питань, не давайте порад. Пам’ятайте, Ваше завдання – вислухати.
ІСТЕРИКА Істеричний напад триває кілька годин або кілька днів. Ознаки: зберігається свідомість, безліч рухів, театральні пози, мова емоційно насичена, швидка, ридання. Перша допомога Забезпечте спокійні умови. Відведіть глядачів, залишайтеся з людиноюнаодинціпри відсутностінебезпеки для Вас. Зненацька зробіть дію, що може сильно здивувати (можна дати ляпас, облити водою, з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на потерпілого). Говоріть з людиною короткими фразами, упевненим тоном («Випий води», «Умийся»). Після істерики наступає занепад сил. Укладіть людину спати. До прибуття фахівця спостерігайте за її станом. Не потурайте її бажанням.
РЕАКЦІЯ ГОРЯ Реакція горя виникає у ситуації якої-небудь втрати (смерть близької людини, тривала розлука, важкі операції, пов'язані з ампутацією й т.п.). Виділяють кілька фаз горя. Фаза горя - шок і заціпеніння -триває – від декількох секунд до декількох тижнів. Ознаки:відчуття нереальності, збільшення емоційної дистанції від навколишніх, оніміння й нечутливість, малорухомість, що переміняється хвилинами метушливої активності, переривчастий подих, особливо на вдиху, втрата апетиту, труднощі із засипанням, поява манери поведінки померлого (загиблого). Перша допомога 1. Не залишайте людину наодинці. 2. Говоріть про померлого в минулому часі. Частіше доторкайтеся до людини (обіймайте, кладіть руку на плече, беріть її руку у свою). 3. Дайте їй можливість відпочити. Стежте за тим, щоб вона приймала їжу. 4. Допомагайте людині ухвалювати необхідні рішення; залучайте до організації похорону. 5. Не говоріть «Від такої втрати ніколи не оправитися, тільки час лікує» і т.ін. Фазагоря - страждання - триває 6-7 тижнів. Ознаки:відчуття присутності померлого (загиблого), ідеалізування померлого (загиблого), дратівливість, злість, почуття провини стосовно померлого (загиблого), ослаблення уваги, неможливість на чому-небудь сконцентруватися, порушення пам'яті на поточні події, тривога, бажання усамітнитися, порушення сну, сексуальні порушення, млявість, відчуття порожнього в шлунку, кому в горлі, підвищена чутливість до навколишнього. Перша допомога 1. Дайте людині можливість побути наодинці, відпочити. Не намагайтеся припинити плач, не заважайте проявляти злість. 2. Розмову про померлого переведіть в область почуттів. Дайте пити багато води (до двох літрів у день). 3. Забезпечте людині фізичні навантаження (прогулянки по 45 хвилин). 4. Доводьте, що страждання буде не завжди, що все можна пережити, що втрата – це не покарання, а частина нашого життя, що у втратах нема рації, мети, плану, не треба їх шукати. Ставьтеся до людини з увагою, але будьте з нею суворим. 5. Поясніть, що поховати близьку людину–це не те ж саме, що забути кохану людину. Фазагоря - прийняття – зазвичай завершується через рік після втрати. Ознаки: відновлюється сон і апетит, втрата перестає бути головною подією в житті, іноді можуть бути гострі приступи горя, з'являється здатність планувати своє життя з урахуванням втрати. Перша допомога 1. При хворобливих реакціях горя й «застряванні» на тривалий час у фазі страждання необхідна кваліфікована психологічна допомога. Фаза горя - відновлення Ознаки: горе змінюється сумом, втрата сприймається як щось неминуче. Хворобливі реакції горя – можуть проявлятися не відразу після трагічних подій. При їхній затримці виникають інші реакції: підвищується активність без почуття втрати, з'являються симптоми захворювань померлої людини, розвиваються хвороби «на нервовому ґрунті», спостерігається апатія, знижується самооцінка, виникає почуття власної неповноцінності, з'являються думки про самопокарання (самогубство). Якщо вчасно не надати допомогу, стан може призвести до серцевих і інфекційних захворювань (тому, що різко знижується імунітет), нещасним випадкам, алкоголізму, депресії й іншим розладам. Від близьких людей, що пережили смерть, можна почути: «Не роз'ятрюй рану». Це найчастіше лише прикриття своєї нездатності говорити про те, що відбулося. Знайте: такий стан дуже небезпечний для здоров'я.
ПОДОЛАННЯ СТРЕСОВОГО СТАНУ
Люди по-різному реагують на кризові події. Нижче наведено деякі приклади реакцій на стресові ситуації. Реакції на стресові ситуації <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Фізичні симптоми (наприклад, тремтіння, головний біль, різка слабкість, втрата апетиту, різноманітні больові відчуття). <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Плач, печаль, пригнічений настрій, скорбота. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Тривога, страх. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Напруга і нервозність. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Неспокійні думки про те, що трапиться щось погане. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Безсоння, нічні кошмари. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Дратівливість, злість. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Почуття провини, сором (наприклад, за те, що вижив або що не в змозі допомагати або рятувати інших). <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Втрата орієнтування в ситуації, емоційне заціпеніння, відчуття нереальності того, що відбувається або перебування «в тумані». <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Замкнутість чи нерухомість. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Відсутність реакції на інших людей, відмова розмовляти. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Дезорієнтація (наприклад, людина не може сказати, хто він, звідки, або що сталося). <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Нездатність подбати про себе і про власних дітей (наприклад, відмова від їжі і пиття, нездатність приймати прості рішення).
Деякі люди відчувають лише легкий дистрес або взагалі не демонструють негативних психічних реакцій. Більшість людей з часом успішно відновлюються, особливо якщо зможуть задовольнити свої нагальні потреби і отримають підтримку, наприклад, допомогу оточуючих, першу психологічну допомогу. У кожної людини є природні ресурси долати труднощі. Необхідно порадити людям використовувати позитивні стратегії подолання і уникати негативних. Це допоможе їм відчути себе сильнішими і повернути почуття контролю над ситуацією. Використання позитивних способів подолання стресового стану <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Відпочивати в достатній мірі. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->По можливості регулярно їсти і пити. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Спілкуватися і проводити час із сім'єю та друзями. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Обговорювати проблеми з тими, кому довіряєте. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Займатися тим, що допомагає розслабитися (гуляти, співати, молитися, грати з дітьми). <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Займатися фізичною активністю, яка є під силу. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Знайти безпечні способи допомогти іншим в умовах кризи і взяти участь у колективній діяльності. Уникання негативних способів подолання стресового стану <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Не вживати алкоголь та інші психоактивні речовини, не палити. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Не спати цілими днями. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Не працювати весь час без відпочинку і релаксації. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Не відокремлюватися від друзів і близьких. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Не нехтувати правилами особистої гігієни. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Не впадати в гнів і не вчиняти насильства. Проте людям з важким або тривалим дистрессом може знадобитися більш серйозна підтримка, ніж ППД, особливо якщо вони не можуть справлятися з повсякденними побутовими обов'язками або представляють небезпеку для себе або оточуючих.
Ознаки того, що людина потребує допомоги фахівця (психолога, психотерапевта, психіатра) <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Симптоми продовжують проявлятися через тривалий час після психотравмуючої події й при цьому не слабшають. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Змінилося ставлення до роботи. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Тривають нічні кошмари або безсоння. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Важко контролювати свої почуття. Бувають раптові вибухи гніву. Багато чого злить, дратує. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Немає людини, з якою можна було б поділитися своїми переживаннями. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Відносини в родині сильно погіршилися. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Відносини з товаришами по роботі, сусідами, знайомими сильно погіршилися. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Оточуючі говорять «Він сильно змінився». <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Стали частіше відбуватися нещасні випадки. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->З'явилися шкідливі звички. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->Тягне більше випивати, курити, приймати «заспокійливі» засоби. <!-- [if !supportLists] -->· <!-- [endif] -->З'явилися проблеми зі здоров'ям, яких раніше не було.
Пріоритетний напрямок роботи соціальних служб 18 жовтня під керівництвом заступника голови Радехівської райдержадміністрації Дмитра Дибайла відбулася нарада, в ході якої було обговорено ситуації, що склалася в сім’ях, які перебувають у складних життєвих обставинах та під соціальним супроводом у Радехівському районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. В нараді взяли участь працівники Радехівського РЦСССДМ, старший інспектор Радехівського РП кримінально – виконавчої інспекції УДПтСУ у Львівській області В.Предко та інші. Крім того, під час наради було розглянуто питання про роботу фахівців соціальної роботи з умовно засудженою молоддю, про роботу з молодими людьми, які мають функціональні обмеження. Також двоє фахівців із соціальної роботи прозвітували про свою діяльність на закріпленій за ними території впродовж цього року. Вони повідомили, що ними було відвідано 116 сімей з дітьми та 56 сімей, які перебувають під соціальним супроводом, складено 8 актів соціального інспектування різних категорій сімей. Завершуючи нараду, заступник голови райдержадміністрації Дмитро Дибайло підсумував, що реалізація в районі соціальних ініціатив Президента України Віктора Януковича сприяє покращенню якості життя найбільш вразливих категорій населення. «А тому пріоритетним напрямком роботи Радехівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді повинно бути – раннє виявлення проблемних сімей та вчасне надання їм підтримки», - наголосив Д.Дибайло.
Цього ж дня з метою вдосконалення роботи Радехівським РЦСССДМ було проведено просвітницький відео-лекторій в Радехівській ЗОШ №2, спрямований на попередження насильства в дитячому і молодіжному середовищі. Під час лекторію старшокласникам дано роз’яснення щодо форм насильства (фізичне насильство, психологічне насильство, економічне насильство, сексуальне насильство). Наведено факти насильства в сім’ї, насильства серед учнівської молоді. Проведено анкетування з метою виявлення жорстокого поводження з дітьми. В ході проведення лекцій учні отримали вичерпну інформацію з даної проблематики, дізналися про заходи, які потрібно вживати для попередження насильства, та про назви організацій, до яких потрібно звертатися в разі вчинення насильства над ними чи їхніми близькими. Нарада з фахівцями із соціальної роботи
15 серпня в м.Радехові відбулася методична нарада з фахівцями із соціальної роботи, яку провела директор Радехівського РЦСССДМ Надія Дмитрієнко. Під час наради було розглянуто питання: про основні проблеми та труднощі, що виникають при здійснені соціального супроводження сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; про готовність дітей із сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, до навчального процесу; про виконання членами сімей, що перебувають під соціальним супроводженням, взятих на себе зобов’язань відповідно до плану соціального супроводження; про співпрацю та обмін інформацією із фельшерсько-акушерськими пунктами району. На нараді зазначалося, що на виконання однієї з нових соціальних ініціатив Президента України Віктора Януковича «Діти – майбутнє України» впродовж 8 - 14 серпня фахівцями із соціальної роботи Радехівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді відвідано 195 сімей з дітьми, з них: 181 сім’ю, яка проживає у сільській місцевості, та 14 сімей у м.Радехів. Фахівцями із соціальної роботи складено 16 актівсоціального інспектування багатодітних, неповних сімей, в яких двоє або один з батьків перебувають за кордоном, сімей, в яких виховуються діти з особливими потребами, та ряд інших. В ході здійснення візитів сім’ям надавалися індивідуальні консультації, проводилися профілактичні та роз’яснювальні бесіди з метою профілактики вживання алкогольних і тютюнових виробів, підвищення виховного потенціалу сім’ї, покращення побутових умов проживання, популяризації сімейних форм виховання дітей, запобігання та профілактики вчинення насильства в сім’ї.
Анкетування щодо потреби відкриття соціального закладу На виконання однієї з нових соціальних ініціатив Президента України Віктора Януковича щодо запровадження надання послуг з денного догляду за дітьми-інвалідами та з метою вивчення потреби району у відкриті центру денного перебування для дітей-інвалідів Радехівським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з 17 - 22 травня 2013 року було проведено анкетування сімей, в яких виховуються діти з функціональними обмеженнями. Під час анкетування, яким було охоплено 148 дітей, було виявлено 31 дитину, що потребує денного догляду на повний робочий день, або протягом кількох годин. Відкриття такого соціального закладу в Радехівському районі дасть змогу батькам, які виховують дітей з функціональними обмеженнями, працевлаштуватися задля покращення матеріального становища своєї сім’ї, а для дітей сприятиме покращенню їх соціальної реабілітації та адаптації. Здійснено профілактичні відвідування сімей Реалізуючи одну з нових соціальних ініціатив Президента України щодо попередження негативних ситуацій у родині, особливо у сім’ях з дітьми, та надання їм своєчасної допомоги, з 19 до 25 квітня фахівці із соціальної роботи Радехівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді відвідали 215 сімей з дітьми, з них 197 сімей, які проживають у сільській місцевості, та 9 сімей у м. Радехів. Було складено 24 акти соціального інспектування багатодітних, неповних, сімей в яких двоє, або один з батьків перебувають за кордоном, сімей в яких виховуються діти з особливими потребами та ряд інших. Виявлено 3 сім’ї, що перебувають у складних життєвих обставинах. В ході здійснення профілактичних відвідувань сім’ям надавалися індивідуальні консультації, проводилися роз’яснювальні бесіди з метою підвищення виховного потенціалу сім’ї, покращення побутових умов проживання, популяризації сімейних форм виховання дітей, запобігання та профілактики вчинення насильства в сім’ї.Засідання дорадчого органу
Навчання фахівців з соціальної роботи
9 квітня 2013року в сесійній залі Радехівської районої ради відбувся навчальний семінар з питань надання якісних соціальних послуг фахівцями із соціальної роботи, методично-інформаційного забезпечення їх діяльності, який провели заступник директора Львівського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ярослав Коваль та головний спеціаліст ЛОЦСССДМ Любов Говда. У семінарі також взяв участь заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань Дмитро Іванович Дибайло, директор районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Надія Дмитрієнко, начальник відділу соціальної роботи РРЦСССД Ю.Наконечний та 17 фахівці із соціальної роботи.
Під час семінару було розглянуто такі питання: - соціальний супровід як вид соціальної роботи, - оцінювання та оцінка в соціальному супроводі, - партнерство у соціальному супроводі, - співпраця соціальних працівників з головами місцевих рад щодо популяризації соціальної роботи в їхній місцевості. Після висвітлення та обговорення питань порядку денного, фахівці із соціальної роботи мали змогу отримати вичерпні відповіді на свої запитання, що стосувалися щоденної роботи з сім’ями та окремими особами на місцях.
Оперативні дані за тиждень
Крім інформаційних заходів з 29.03. по 04.04. 2013 року фахівцями було відвідано 229 сімей з дітьми, зокрема 207 у сільській місцевості та 22 сім’ї у місті Радехові, з них 63 сім’ї, які перебуває під соціальним супроводженням РЦСССДМ. Складено 71 акт соціального інспектування різних категорій сімей, виявлено 1 сім’ю, що опинилася у складних життєвих обставинах. Нарада з фахівцями із соціальної роботи
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
17 квітня під керівництвом
заступника голови Радехівської райдержадміністрації Дмитра Дибайла відбулося
засідання координаційної ради з питань сімейної політики. У засіданні дорадчого
органу взяли участь заступник керівника відділу освіти, молоді та спорту
райдержадміністрації В.Лотоцький, керівник управління соціального захисту
населення райдержадміністрації Г.Баранець, керівник служби у справах дітей
райдержадміністрації О.Пригара, начальник відділу соціальної роботи
Радехівського РЦ СССДМ Ю.Наконечний, старший оперуповноважений ГКМСД Р.Сирко та інші. Учасники засідання розглянули питання: про зняття
із соціального супроводження сімей, про взяття під соціальне
супроводження нововиявлених сімей, які
перебувають у складних життєвих обставинах, а також було обговорено ситуації,
що склалася у сім’ях, де батьки ухиляються від виконання батьківських
обов’язків, або не можуть їх виконувати за станом здоров’я. Після розгляду запропонованих
питань було прийнято рішення про припинення соціального супроводження 
З метою
привернення уваги до проблеми туберкульозу Радехівським РЦСССДМ було проведено
ряд просвітницьких відео-лекторіїв, спрямованих на висвітлення даної проблематики серед дитячого та молодіжного середовища
якими охоплено 180 учнів старших
класівв ЗОШ району. 
21
березня в сесійній залі Радехівської районої ради під керівництвом директора
РЦСССДМ Н.Дмитрієнко відбулася нарада з фахівцями із соціальної роботи. Під час наради було розглянуто
ситуації, що склалася в сім’ях, які перебувають у складних жи
Радехівський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молодіє спеціальним закладом, що надає соціальні послуги сім’ям, дітям та молодi, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Вітаємо Вас на офіційному сайті Радехівської районної державної адміністрації!
Радехівський район розташований у північній частині Львівської області і в сьогоднішніх межах утворений в 1965 році. Територія району становить 1144 квадратних кілометри, населення – 48,46 тисячі осіб. Усього в районі 71 населений пункт.
Веб-ресурси
|
|